Словник Української Мови
Буква
1. Умисна поведінка, вчинки або вирази, що порушують загальноприйняті норми, суспільну мораль чи естетичні звичаї з метою привернути увагу, викликати скандал, шок або здивування.
2. У мистецтві та літературі — творчий прийом або стильова манера, спрямовані на різке, часто шокуюче, порушення традиційних художніх норм і поглядів глядача/читача для вираження певної ідеї або емоційного впливу.
Приклад 1:
Це й не дивно, адже Аттила — поет найбільшого українського мегаполіса, і в його поезії чимало образів і настроїв так чи інак співзвучних з тими ж американськими бітниками, та й сам він під кінець життя зовні став дуже схожий на бітника, але не через епатаж, а просто тому, що в його житті пішло щось не так. Проте в його поезії — з осяйними чотами вершників, урочистими княжими виправами і половецькими очима кельнерок київських кав’ярень — мені передовсім вчувається мимовільне відлуння Дарагана і Ольжича.
— Невідомий автор, “098 Mogilnii Attila Kiyivski Konturi”