візництво

1. Рід діяльності, пов’язаний з перевезенням вантажів або пасажирів на колісних екіпажах (візках, возах, фурах); візницький промисел.

2. Сукупність засобів пересування та людей, зайнятих таким перевезенням; візницьке господарство.

3. (У значенні власної назви) Назва села в Україні, зокрема у Львівській області.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |