віза

1. Офіційний дозвіл, що надається уповноваженими органами держави на в’їзд, виїзд або транзитний проїзд через її територію, який зазвичай оформляється у вигляді штампа, наклейки або спеціального документа у паспорті.

2. Документ або відмітка у паспорті, що підтверджує дозвіл на перебування, навчання або роботу в іноземній державі на певний термін.

3. У переносному значенні — схвалення, дозвіл на виконання якоїсь дії або на проведення події.

Приклади вживання

Приклад 1:
Не будьмо згадувати про те, що вам дуже не легко було б самій найти звідси дорогу до станції, щоб сісти в потяг, який повіз би вас назад у сонячні подоли Кампанії, при умові, що на паспорті вашому уже є італійська віза. Але згадайте, що ви не були ще в Лісових озерах Слобожанської Швайцарії.
— Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |