саморятівник

1. (іст.) Особа, яка добровільно здавалася в полон або переходила на бік ворога під час війни, зокрема в період Другої світової війни.

2. (перен., зневажл.) Той, хто зраджує інтереси свого колективу, спільноти чи держави заради особистої вигоди; перебіжчик, дезертир.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |