Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто порушив присягу, зрадив свої переконання, ідеї або справу, до якої раніше належав.
2. Той, хто відмовився від релігійної віри або покинув релігійну громаду, зрадник віри; ренегат.
3. Заст. Той, хто відступає, відходить від чого-небудь; той, хто тікає з поля бою.
Приклад 1:
Так може робити тільки відступник, що обікрав батьків, і від них йому буде прокляття. Але зразу ж, почавши себе ганьбити, втратив з ока мету свого обурення: вона зникла під впливом невідомої сили, що дбайливо обернула його докори в недоцільний спалах.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”