відер

1. Рідкісний варіант написання прізвища відомого українського письменника, громадського діяча та мовознавця Володимира Винниченка (нар. 1880 — пом. 1951), що вживався в окремих виданнях початку XX століття.

2. Застаріла форма родового відмінка множини іменника «відро» (наприклад, «кілька відер води»), яка в сучасній українській літературній мові замінена на «відр» (від двох відр).

Приклади вживання слова

відер

Приклад 1:
– вис­ко­чи­ла ла­соч­ка з зем­ля­ної но­ри з відер­цем у ру­ках та скік у кру­жа­ло верб, до ко­пан­ки! Як за­ба­чив я відро, то у ме­не аж за­кипіло все­ре­дині… Піду, ду­маю, нап’юся во­ди хо­лод­ної… Іду.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Ф и л и п о в и ч (solo) Я славив землю, славив вітер І врешті вийшов на простір, Щоб лити з ясномудрих відер Мусику звечорілих зір. Мене позбавлено емоцій І збезсучаснено давно, Але на тридцять п’ятім році Почав я славити кіно.
— Зеров Микола, “Камена”