1. Покрити чиюсь тіло одягом, надати комусь одяг для носіння.
2. Покрити, обволожити щось якимось матеріалом, шаром чогось для захисту, оздоблення тощо (переносно).
Словник Української Мови
Буква
1. Покрити чиюсь тіло одягом, надати комусь одяг для носіння.
2. Покрити, обволожити щось якимось матеріалом, шаром чогось для захисту, оздоблення тощо (переносно).
Приклад 1:
П о кл а с т и — також: 1) поставити («в головах поклав свічку, аби горіла за страчену душу»; «на горбі хресток камінний поклав»); 2) побудувати («два роки минуло, заки поклав хату»; «гуцул поклав-таки церкву в Луговиськах»); 3) вдягнути («чобота на ногу не покладуть»). П о клас ти на ґрунт — відділити від себе на другу садибу, виділити на окреме господарство («дід Дмитро поклав на ґрунт чотирьох синів»).
— Зеров Микола, “Камена”