вдаватися

1. Звертатися до когось або чогось за допомогою, підтримкою, порадою тощо.

2. Прибігати до якихось засобів, способів дій для досягнення чогось.

3. Про явище, стан: наставати, починатися (про ніч, мороз, спеку тощо).

4. Рідко вживане значення: удавати когось, прикидатися кимось, симулювати якийсь стан.

Приклади вживання

Приклад 1:
), і лише Христя, одразу допустивши його до ліжка, так само відразу по-чоловічому відкинула коротко ощасливленого, вислизнувши з-під його волі (бож чи не на другий день Перекотигора кляв усе на світі, а найлютіше Христю, що мало не в його присутності злигалася з плюгавеньким, як зігнута жердка, Влодком Мацюком, і це не давало Перекотигорі промитої води), змушуючи навіженого (а в які мишачі нори не заганяє чоловіка любов), замість більше часу присвячувати малярству, до якого мав не абияке покликання (це Федір не раз чув і від Петра Голика, і від Остапа Лісового, не кажучи вже про Крука та Гніздовського, коли останній приїздив з Америки показувати діапозитиви зі своїх по-китайському вивершених дереворитів), вдаватися до тих закутків свідомости, де на людину без надійного провідника чигає небезпека. Властиво, на перший погляд воно нібито й не містилося нічого загрозливого ні в поновному захопленні Перекотигори тантризмом, ні у відвідинах парапсихологічних доповідей (куди він затягнув був і Федора), де піддослідні медіюми самим поглядом згинали залізні дроти чи втримували в повітрі фунтові гирі, хоча того вечора Федір нібито не мав поворотного нападу тропічної хвороби, яка інколи в легкій формі поверталася до нього в поміркованіші широти, розщеплюючи навколишню дійсність на додаткові з’яви, — ні в знайомстві з новітніми Божими танечниками, що від удару звичайнісінької ложки об мідний чайник чи миску впадали в транс, звинніше від професійних циркачів годинами вивертаючи тіло з суглобів на славу Всевишнього, як вивертали хребти представники східніх культів, що підміновували римську імперію, яку через це й підкорили довготелесі варвари.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
— Боже, яка вона мила, м’яка й ласкава, як вода в басейнi, од першого‑лiпшого щирого слова я зараз ладна розревтися з мiсця, мов зацьковане вовченя‑пiдлiток, ладна їсти з кожної руки, хоч би й цiєї простягненої, довiрливо розкритої — рожевою наготою назверх — долонi з золотим ключиком на червоному капроновому шнурочку, в яку, хапаючись, оповiдаю, що мушу, дослiвно мушу сюди вчащати, що лиш так i рятуюся од депресiї — Великої Американської Депресiї, на яку страждає, здається, сiмдесят вiдсоткiв тутешнього населення, бiгають до психiатрiв, ковтають “Prosac”, ко‑жна нацiя божеволiє по‑своєму, i мою депресiю, котра насправдi має iншу назву, я, хоч‑не‑хоч, уже наломилася перекладати зрозумiлою їм мовою: broken relationship, до того ж straight after the divorce, до того ж sexually traumatic, а далi вже все за пiдручниками з психiатрiї: fear of intimacy, fear of frigidity, suicidal moods — словом, класичний випадок, навiть до психiатра вдаватися не варт, i моя благословенна негритянка, така розлого‑тiлиста за тiсною стойкою, розкiшно й тепло, по‑коров’ячому ситна, Велика , нiжне, парне мукання й шорсткий язик, — киває з мудрим, порозумiлим усмi‑хом: “I’ve been there, — каже вона, — with the father of my kids”, — он як, вона розлучена, single parent з двома малюками — i такi ж чудовi малюки, меншому невдовзi два рочки, коли є дiти, воно легше — i тяжче, i легше (“А тепер, — казав той чоловiк, трiумфально свiтячись над нею в темрявi спiтнiлим хлопчиком, — ось тепер ти завагiтнiєш: я просто в тебе кiнчив!” — “Нi, — смiялась вона — тихенько, щоб не розхлюпати наллятої в неї по вiнця нiжностi, — нi, серденько, сьогоднi — нi” — а проте це, либонь, i була, з першої ночi, головна зачаєна думка, пiдводна течiя тої любовi: синочок, Данилко, потайки визначила вона, — вкритий лоскотливим курчачим пушком чолопок, жаб’ячи скорченi нiжки, крихiтнi пуп’янки пальчикiв, ай, Боже ж мiй!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
Це ще один переконливий доказ того, що такі молекули, як O2, NО та ін., в принципі не можна і , найголовніше, не потрібно намагатися інтерпретувати з точки зору МВ З. Тоді відпадає необхідність вдаватися до формальних уявленням про тр ьохелектронні зв’язки. Т а к и м ч и н о м , в М М О чітко проявляється принцип ізоелектронн ості, з г і д н о з я к и м м о л е к у л и з однаковим числом електронів володіють аналогічною картиною заселеності МО і, отже, мають подібну електронну структуру та близькі фізико -хімічні характеристики.
— Невідомий автор

Частина мови: дієслово () |