Приклад 1:
Коли 41-річний фараон назавжди спочив від земних турбот, народ, либонь, полегшено зітхнув, а нові володарі, які «не мали ні авторитету їхнього попередника, ні його фанатизму й волі, ні самого бажання продовжувати його справу», заходилися вводити суспільне життя у звичне русло. Так, Ехнатонів зять Сменхкар, який царював зовсім недовго і помер молодим при загадкових обставинах, відновив загальнодержавний культ Амона.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Хоч Лаврівський просив, щоб поки що не вводити в життя цієї постанови, то на найближчому засіданні справу цю поновлено й рішено поступати згідно з думкою внескодавця 34. P. 1869 стояли вже на “Бесіді” один проти одного – два ворожі табори: почалася боротьба, і 1869–73 тереном її був і театр.
— Невідомий автор
Приклад 3:
Гриневецький пі- шов із дотеперішнім перекладним репертуаром у бій і почав поволі й систематично вводити на сцену нові імена, нові твори – Шіллера “Розбійники”, “Інтриґа й любов”, Оне (Ohnet): “Властитель гут”, Кляйста “Розбитий дзбанок”, Діма [Дюма]–Невського “Данішеви”, Островського “Буря” (обнова), Потєхіна “В сіті судьби”, Ґольдоні “Дивна пригода”, Розена “Ой, ті мужчини”, Зудермана “Честь”, Мо- зера “Фіялковий герой”, Шентана “Дівчина з чужини”, Вільбран- та “Донька Фабриція”, Балуцького “Грубі риби”, “Гуси й гусочки”, “Дім отвертий”, “Свояки”, Фредра “Пан Бенет”, “Богатирська донь- ка”, “Борба жінок”, Ясєньчика “Лєна”, Абрагамовича-Рушковського “Муж з чемности”, крім того, виставлено – “3а звіриною”. Коло перекладів найбільше працював Євген Олесницький, що придбав тоді для української сцени (не вчисляючи опереток) цілий ряд цінних творів, як: “Дівчина з чужини”, “В сіті судьби”, “3а зві- риною”, “Донька Фабриція”, “Лєна”, “Пан Бенет”, “Свояки”; Фран- ко переробив для нашої сцени “Розбитий дзбанок” Кляйста; Іван Гриневецький “Данішеви” і “Грубі риби”, Юліян Целевич “Дивна пригода”, Я. Цурковський “Розбійники”, Єзєрський “Інтриґа й лю- бов”, Євген Новицький (Санецький) “Фіялковий герой” та “Гуси й гусочки”.
— Невідомий автор
