1. Вільний, незайнятий, що не зайнятий ніким (про посаду, місце праці тощо).
2. У спеціальному вжитку (наприклад, у діловодстві): такий, що тимчасово не обіймається, не закріплений за конкретною особою.
вакантний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Царський трон передавався по материнській лінії — діставався синові сестри, через що в царській родині практикувалися шлюби з сестрами і левірат (після смерті царя його брат, щоб здобути право на вакантний трон, одружувався з удовою померлого). Ця архаїчна система державного правління, коріння якої сягало доби первісно- родових відносин, була реформована лише в другій половині II тис.
— Невідомий автор
Частина мови: прикметник () |