1. (хімія) Про хімічні елементи або метали: такий, що з великими труднощами вступає в реакцію з киснем, має низьку спорідненість до кисню та утворює оксиди лише за високих температур або особливих умов (наприклад, платина, золото, іридій).
2. (техн., металургія) Про метали та їх сплави: такий, що характеризується високою стійкістю до окиснення (корозії) при нагріванні на повітрі або в інших окисних середовищах.