ззовні

Приклад 1:
Було пропрацьо- вано (з усією можливою недбалістю) дві паралельні версії — вбивства і самовбивства, з чого так і не розвинулася третя — спільна — лінія: самовбивство, вимушене ззовні. Проана­ лізувавши цілий ряд полишених самим Перфецьким свідчень (надиктовані аудіокасети, записники, комп’ю­ терні дискети тощо) і цілковито не зважаючи на відсутність головного corpus delictiа саме поетового тіла, яке досвідчені венеційські водолази протягом тижня даремно шукали у темнотах Великого Каналу, розслідування було легковажно завершене.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
), як і за любого батечка царя, за котрого зрівняли з землею село Чирвиного прадіда, долі якого ледве чи випадало заздрити, як це безнастанним млинком висновував Богданів мозок, намагаючися унедійснити чи бодай згрубша приборкати те, що спалахнуло в ньому від Семенових розповідей про прадіда, який, живучи серед тунгусів та орочів, мив золото на Зеї, Амгуні й Альбасіні, бож прадід, — дарма що той задум поталанило здійснити лише далекому правнукові, — ще тоді поклав собі за всяку ціну добігти статків, аби використати їх на освіту затурканого, перетвореного на імперське бидло українського народу, а це й погнало його до притоків Амуру, де у зв’язку з золотодобуванням надто певний себе засланець втелющився у до кінця так і не вияснене вбивство, що, не виключене, насправді було лише випадковою загибеллю прадідового напарника у тайзі, наслідком чого Семенів пращур, Северин Чирва, виключно завдяки евенковському шаманові, що вирятував його, Северина, з трясовини, оборонивши від злих духів, лишився при житті, щоб згодом на Зеленому Клині, — вже після того, як він, не пізнавши, що його напарник — не людина, а дух води, топився в Охотському морі, але терпляче Провидіння руками місцевих рибалок витягло потопельника на берег, — щоб згодом одружитися з дочкою переселенців з Полтавщини, Дорошенковою Горпиною, від котрої Семенів прадід мав, крім невдовзі після народження двох померлих дочок і сина, ще трьох синів, що пізніше невдовзі перед революцією 1905 року повернулися на Україну, як це їм свого часу й заповідав їхній мішаний брат по батькові, той самий брат, що згодом для свого батька на його маячне домагання питав поради у на той час уже майже тридцять років тому померлої Горпини, яку Северин завжди згадував у великій скруті, розповідаючи не лише своїм дорослим дітям від Горпини, а й тим, що народилися від орочі, оскільки прадід виховував і тих, і тих на один кшалт, від колиски забиваючи їм вуха про за часів Запоріжжя вільну, а тепер люто уярмлену Україну, що з роками перетворилася в Севериновому серці на єдину в світі, хоч і сплюндровану, однак обітовану землю, куди мали повернутися «на тихі води, на ясні зорі» всі його діти, і ті, що від Горпини, і ті, що від орочі, про що він, Северин, не втомлювався нагадувати, мовляв, без власного коріння людина перетворюється на упиря, а він не бажає такої долі власній крові й плоті, і тому, щоб їх перестерегти, він, Северин Чирва, про себе так докладно й розповідав, — розповідав, як він побрався з Горпиною і як вони жили спочатку на Зеленому Клині, а коли Горпина померла, залишивши шестеро пагодків, з яких троє найдрібніших, хлопчик і двоє дівчаток, одразу ж помандрували за матір’ю, узяв до хати жінку з орочів, оскільки ні одна з землячок не хотіла з ним одружуватися, дарма що він був ставний чоловік, не хотіла завдяки, не знати яким ворогом пущеній чутці, ніби він, Северин, що, мовляв, і жив, і поводився відмінно від своїх земляків, наче готуючися самотужки провертіти дірку в небі, під час нападу душевної хвороби, яка зненацька опадає самотнього чоловіка в тайзі, зарізав свою кохану Горпину, наслідком чого йому, аби не вигинула й решта дітей, довелося взяти жінку з орочів, від якої він мав ще четверо синів, з котрих двоє померли немовлятами, та дочку, що вижила, принісши згодом Северинові багато горя й клопотів, оскільки і батько, і дочка мали однакову вдачу, не спроможну одне одному ні на цаль поступитися, і як першому з орочиних синів, котрі, як і ті, що народилися від Горпини, прийшли на світ і виросли в тайзі, попри його, батькову, волю після тяжкої хвороби (він, Чирва, вже лагодив домовину, чекаючи, що син відійде до пращурів), довелося стати шаманом, тому що духи тричі ламали кості й поїдали тіло його, Севериновому, синові, народженому від орочі, яка на догоду своєму химерному чоловікові навчилася говорити, хоч і трохи дивно виспівуючи, по-українському, оскільки Северин одразу ж перестеріг її, що він збожеволіє, якщо навколо себе не чутиме, нехай і дещо покаліченого, проте рідного слова, — наслідком чого всі Чирви й розмовляли по-українському, засвоївши не лише від того заляканого дивака, що його однієї днини Чирва привів до хати, аби той навчав його нащадків письма й різних наук, а й від самого Северина багато дум, пісень і казок, яких вони згодом ніде не чули, може, тому, що їхній батько всі ті казки вигадував для них сам, — риса, яку більшою чи меншою мірою успадкували всі Чирви і яка, не виключене, в дещо зміненому й ущільненому вигляді, — особливо коли під цю рису впряглася провидюща сила, що чи то прийшла ззовні, чи просто завдяки недузі активізувалася з потаємних комірчин середини, — й змусила Гната, першого Северинового сина, народженого від орочі, звісно, вже після того, як духи тричі вмертвляли тяжко хворого, трощачи й жеручи дощенту його кості, змусила Чирвиного сина, хоча Северин готував йому зовсім інше майбутнє, стати орочим шаманом, до котрого потім за тисячі верст приїздили люди по допомогу й розраду і котрий невдовзі перед своєю передчасною смертю під час пожежі в тайзі, куди він подався був до одного недужого самотника, не здогадавшися своєчасно, що то смерть вичікувала його в тілі хворого чоловіка, — ще заповів усім Чирвам чоловічої статі, — бо наймолодша сестра від орочі, на відміну від братів, що з дітьми й жінками перегодя повернулися на Україну, доживала віку в Сибіру, одружившися зі збігцем каторжником, — революціонером, світовдосконалювачем і анархістом, якого Северин, якби то не був зять, котрого заради дочки доводилося терпіти, залюбки повісив би на першій-ліпшій гілляці вже за одне те, що той виявляв неприховану ворожість до Гната, а вже до його шаманства й поготів, дарма що саме Гнат зі своїм шаманством кілька разів ставав надто загонистому зятеві у пригоді, — заповів, що всі Чирви, включно з онуком наймолодшої сестри, ще повернуться на Україну, де відбудеться велике пробудження й нищення народів, що й справді сталося, бож підчас того пробудження й нищення двох Чирвиних дідів зарубали денікінці, а третього застрілили в Києві чергові російські визволителі (мать твою перемать, мазепинський виродку!) за посвідку в кишені українською мовою на очах Хоми, шаманового єдиного сина, від якого пішли не лише Семенів батько, а й усі ті Чирви, що тепер сиділи в Мордовії за український буржуазний націоналізм, — і от саме цій ніяк досі не виявленій (адже скоробагатьківство ледве чи належало до цієї сили?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Робота, що виконується машиною за один цикл, дорівнює підведеній ззовні теплоті Q . Ц е й в и с н о в о к д а є з м о г у с ф ор- мулювати перший закон термодинаміки так: неможливо побудувати періодично діючий двигун, який виконував би роботу без підведення енергії ззовні або виконував би роботу більшу, ніж кількість пере даної йому ззовні енергії (вічний двигун перш ого роду неможливий).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”