зима

1. Одна з чотирьох пір року, що настає після осені та передує весні, характеризується найнижчими температурами повітря, часто сніговим покривом, коротким світловим днем та льодоставом на водоймах.

2. Холодна пора року в певному році або в певній місцевості (наприклад, «сувора зима 2023 року», «европейська зима»).

3. Перен. Період занепаду, бездіяльності, застиглості або холодних, неприязних стосунків (наприклад, «зима в душі», «зима у відносинах»).

4. У міфології, фольклорі та художній літературі — персоніфікований образ, часто уособлення могутньої, іноді ворожої, природної сили (наприклад, «Зима-чарівниця»).

Приклади вживання

Приклад 1:
не будь як зима, що не вблагати її, не вмолити! Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
IX Надійшла зима, та гарна, ще не люта. Надворі, за легесеньким морозом, дихалося любо й вільно.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
о, там зараз холодно, найсуворiша зима за сто рокiв! — “I know”, вiдказала, завчено черкнувши усмiхом, як пiдмоклим сiрником, i, в цьому пiдiгрiвi звiриною, чисто тiлесною снагою, якою од них вiйнуло, вперше на вiку вловила в собi цiлком невичитаний, безконтрольний порив ламати руки: не народнопiсенний зворот, нi!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Частина мови: іменник (однина) |