Древослів

Словник Української Мови

зяблик

[zjɑblɪk] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Зоологія) –

    Невеликий співочий птах родини в’юркових (Fringilla coelebs), поширений у Європі та Азії, має яскраве оперення (у самців червонувато-коричневе з блакитно-сірою головою) та мелодійну пісню.

  2. (Зоологія) –

    Рід птахів (Fringilla), до якого належать зяблик звичайний та деякі інші види.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. зяблик, р. зяблика, д. зябликові, з. зяблика, о. зябликом, м. зябликові, к. зяблику

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘зяблик’ походить від давнього звуконаслідувального кореня, пов’язаного з дзижчанням або дрібними комахами. Існує також версія, що воно пов’язане з дитячим словом ‘зюзя’ (холод, холодно), оскільки цей птах прилітає ранньою весною, коли ще холодно. Таким чином, назва птаха могла виникнути через його зв’язок з холодом або через звуки, які він видає.
Споріднені слова:вівсянка, синиця, снігур

Більше записів