1. Висловити комусь докір, осуд за щось, вважати винним у чомусь.
2. Приписати комусь провину, вину за щось, поставити у провину.
3. Юридично: офіційно висунути обвинувачення, пред’явити звинувачення у вчиненні правопорушення або злочину.
звинуватити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Відруховий протест проти найменших проявів національної нетерпимости, проповіді «чистоти раси», підступних намагань таких собі «професійних патріотів» вирахувати, зважити відсоток «ненашої» (передусім, звісно, єврейської) крові й саме на цій підставі посіяти сумнів, відштовхнути, звинуватити. Може, то озиваються в мені гени Коцюбинського — автора «Він іде» і «На камені» — або голос моїх предків по материнській лінії.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Однак своїм непродуманим рішенням він лише дав Кіру II чудову можливість звинуватити вавилонського царя у святотатстві та зневазі до свого народу. Влітку 539 р. до н. е. перси розбили під Опісом вавилонську армію, якою командував Бел-шар-уцур, а восени їм здався без бою Сіппар.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Частина мови: дієслово () |