Древослів

Словник Української Мови

зв’язати

Буква

1. З’єднати, скріпити між собою кілька предметів, елементів або частин за допомогою мотузки, нитки, дроту тощо, часто вузлами; обв’язати щось навколо чогось.

2. З’єднати, об’єднати між собою когось або щось у єдине ціле, встановити міцний зв’язок, взаємозв’язок.

3. Позбавити свободи дій, рухів, обмежити волю; взяти під варту, арештувати.

4. Виконати в’язанням (гачком, спицями) який-небудь виріб із ниток, пряжі.

5. У техніці, програмуванні: встановити логічний або функціональний зв’язок між різними об’єктами, модулями, даними.

Приклади вживання

Приклад 1:
Нарешті він, який мав би сумувати над долею Катерини, милується своєю героїнею Зиною, котра говорить: «…кохання є спосіб звільнитись од шлюбу, одруження, родини, — всього, що зв’язує й може зв’язати мене і волю…». Остання фраза потребує невеликого коментаря.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Приклад 2:
Ти ж менi казала, що на те по п’ятiнках заробляла, щоб шовкову хустку придбати та нею пеню[7] зв’язати. Тепер на тебе пеня напала, що не усiх пов’язала.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
Ту хустку, тож бумажну, що малося молодим руки пiд вiнцем зв’язати, ту подали на срiбний хрест, що пiп у руках несе, а таки окремо кожному поповi i диякону на свiчечку подали платки бумажнi, синi, i усякому дяку дали по хусточцi. Килим великий та хороший положили на кришу у трунi, а коць[14] важкий, з розводами i посерединi великий орел, так той послали на мари пiд труну, i щоб усе те пiшло на церков божу за душу помершої.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: дієслово () |

Більше записів