1. Властивість або стан того, що є зв’язаним, тобто з’єднаним, пов’язаним у єдине ціле; внутрішня єдність, взаємозалежність частин чогось (наприклад, зв’язаність міркувань, зв’язаність тексту).
2. У лінгвістиці — структурна та смислова цілісність тексту, що забезпечується лексичними, граматичними, логічними та іншими засобами і проявляється у взаємозумовленості та послідовності його елементів (пропозицій, абзаців, частин).
3. У математиці, інформатиці — властивість системи, мережі або графа, що полягає в існуванні шляху між будь-якими двома її елементами (вузлами), тобто неможливості розділити її на ізольовані частини без розриву зв’язків.