Значення
-
Властивість або стан того, що є зв’язаним, тобто з’єднаним, пов’язаним у єдине ціле; внутрішня єдність, взаємозалежність частин чогось (наприклад, зв’язаність міркувань, зв’язаність тексту).
-
У лінгвістиці — структурна та смислова цілісність тексту, що забезпечується лексичними, граматичними, логічними та іншими засобами і проявляється у взаємозумовленості та послідовності його елементів (пропозицій, абзаців, частин).
-
У математиці, інформатиці — властивість системи, мережі або графа, що полягає в існуванні шляху між будь-якими двома її елементами (вузлами), тобто неможливості розділити її на ізольовані частини без розриву зв’язків.
Правопис та відмінювання
н. зв'язаність, р. зв'язаності, д. зв'язаності, з. зв'язаність, о. зв'язаністю, м. зв'язаності, к. зв'язаносте