Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що з’єднаний, скріплений за допомогою в’язання, мотузки, ниток тощо; сплетений із окремих елементів.
2. Обмежений у своїх діях, рухах, можливостях; невільний, залежний.
3. Пов’язаний між собою внутрішньою єдністю, логічною послідовністю; що має тісний взаємозв’язок.
4. У математиці та інформатиці: такий, що має зв’язок між елементами; об’єднаний у мережу або систему.
Приклад 1:
Логістична модель процесу продажу Насправді весь процес продажу можна представити як процес, що відбувається в двох трубах з різноспрямованими потоками: труба А – товаропровідна система (виробник -дистриб’ютор-роздріб); труба Б – зв’язаний з нею фінансовий колектор. Поки споживання є лінійне зіставним з виробництвом і дистрибуцією, потік носить ламінарний характер, при якому товарний потік (у фізичній інтерпретації-рідина, газ) переміщається шарами, без перемішування.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
Надлишковий від ’ємний за- ряд, що виникає поблизу атома домішки, зв’язаний з атомом домішки і в ґратці п е- реміщатися не може. Згідно із зонною теорією введення тривалентного атома в ґратку Ge приво- дить до вин икнення в забороненій зоні д о- мішкового рівня А, не зайнятого електро- нами (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”