1. Властивість мовних одиниць (зокрема слів) імітувати звуки навколишнього світу шляхом підбору фонем, що нагадують ці звуки своїм акустичним враженням.
2. Лінгвістичний термін, що позначає явище звукового наслідування (ономатопеї) в мові та її художньому використанні, коли фонетична форма слова мотивована його значенням.