звукозахищений
[zʋukozɑxɪʃt͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
- (Техніка) –
Такий, що захищений від проникнення сторонніх звуків, звукоізольований; призначений для запобігання потраплянню звукових хвиль ззовні.
- (Техніка) –
У техніці: що має конструкцію, яка зменшує рівень власного шуму або захищає від зовнішніх акустичних впливів (про приміщення, кабіну, корпус тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звукозахищений, р. звукозахищеного, д. звукозахищеному, з. звукозахищеного, о. звукозахищеним, м. звукозахищенім