звукоуловлювач

[zʋukouloʋljuʋɑt͡ʃ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Техніка) –

    Пристрій або система для виявлення, фіксації та аналізу звукових хвиль, часто використовується в наукових дослідженнях, техніці або військовій справі для визначення джерела та характеру звуку.

  2. (Техніка) –

    Спеціалізований технічний засіб для пасивного прослуховування та реєстрації звуків на відстані, наприклад, у акустичній розвідці.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звукоуловлювач, р. звукоуловлювача, д. звукоуловлювачеві, з. звукоуловлювач, о. звукоуловлювачем, м. звукоуловлювачеві, к. звукоуловлювачу

Більше записів