звукотехніка

[zʋukotɛxnikɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Техніка) –

    Галузь техніки, що займається проблемами запису, відтворення, посилення та обробки звуку, а також створенням апаратури для цих цілей.

  2. (Техніка) –

    Сукупність технічних засобів і апаратури для запису, відтворення, посилення або трансляції звуку.

  3. (Техніка) –

    Розділ техніки, що вивчає фізичні основи звуку та методи його перетворення за допомогою електроакустичних пристроїв.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звукотехніка, р. звукотехніки, д. звукотехніці, з. звукотехніку, о. звукотехнікою, м. звукотехніці, к. звукотехніко

Більше записів