Значення
- (Фізика) –
(у фізиці) Явище зміни напрямку поширення звукових хвиль при їхній взаємодії з неоднорідностями середовища або перешкодами, розміри яких порівнянні з довжиною хвилі або менші за неї.
- (Мистецтво) –
(у музикознавстві) Прийом або ефект у сучасній академічній та електроакустичній музиці, при якому звуковий сигнал (тональний або шумовий) розщеплюється, розсіюється в просторі за допомогою спеціальних технічних засобів, створюючи ілюзію руху або розлитого звукового поля.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звукорозсіювання, р. звукорозсіювання, д. звукорозсіюванню, з. звукорозсіювання, о. звукорозсіюванням, м. звукорозсіюванні, к. звукорозсіювання