1. (у фізиці) Явище зміни напрямку поширення звукових хвиль при їхній взаємодії з неоднорідностями середовища або перешкодами, розміри яких порівнянні з довжиною хвилі або менші за неї.
2. (у музикознавстві) Прийом або ефект у сучасній академічній та електроакустичній музиці, при якому звуковий сигнал (тональний або шумовий) розщеплюється, розсіюється в просторі за допомогою спеціальних технічних засобів, створюючи ілюзію руху або розлитого звукового поля.