1. Мовна одиниця, що поєднує звукову форму та образне значення, створюючи враження через фонетичну організацію мовлення (наприклад, звуконаслідування, алюзії, асонанси).
2. В літературознавстві та поетиці — художній засіб, за допомогою якого звучання слова або поєднання звуків викликає певні асоціації, уявні картини або емоційний відгук у читача.