Значення
- (Лінгвістика) –
Мовна одиниця, що поєднує звукову форму та образне значення, створюючи враження через фонетичну організацію мовлення (наприклад, звуконаслідування, алюзії, асонанси).
- (Література) –
В літературознавстві та поетиці — художній засіб, за допомогою якого звучання слова або поєднання звуків викликає певні асоціації, уявні картини або емоційний відгук у читача.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звукообраз, р. звукообразу, д. звукообразові, з. звукообраз, о. звукообразом, м. звукообразі, к. звукообразе