звуколокація

[zʋukolokɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Біологія) –

    Біологічна здатність деяких тварин (кажани, дельфіни, китоподібні) орієнтуватися в просторі та виявляти перешкоди або здобич за допомогою випромінювання та сприйняття відбитих ультразвукових сигналів; ехолокація.

  2. (Техніка) –

    Технічний метод визначення місцезнаходження, відстані, форми та розмірів об’єкта за допомогою аналізу відбитих від нього звукових або ультразвукових хвиль.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звуколокація, р. звуколокації, д. звуколокації, з. звуколокацію, о. звуколокацією, м. звуколокації, к. звуколокаціє

Більше записів