Древослів

Словник Української Мови

звукоізолюючий

[zʋukoizoljujut͡ʃɪj] Прикметник

Буква:З

Значення

  1. (Техніка) –

    Такий, що запобігає поширенню звуків, зменшує їх проникнення крізь перешкоду або поглинання.

  2. (Техніка) –

    Призначений для ізоляції від звукових хвиль, створення акустичного бар’єру.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звукоізолюючий, р. звукоізолюючого, д. звукоізолюючому, з. звукоізолюючого, о. звукоізолюючим, м. звукоізолюючім

Більше записів