звукоізольований
[zʋukoizolʲoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
- (Техніка) –
Такий, що ізольований від поширення звуків, захищений від їх проникнення або виходу назовні за допомогою спеціальних матеріалів, конструкцій або технічних засобів.
- (Техніка) –
Про приміщення, кабіну, відсік тощо: обладнаний, побудований або оброблений так, щоб звук не проникав всередину або не виходив назовні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звукоізольований, р. звукоізольованого, д. звукоізольованому, з. звукоізольованого, о. звукоізольованим, м. звукоізольованім