звукоізольований

1. Такий, що ізольований від поширення звуків, захищений від їх проникнення або виходу назовні за допомогою спеціальних матеріалів, конструкцій або технічних засобів.

2. Про приміщення, кабіну, відсік тощо: обладнаний, побудований або оброблений так, щоб звук не проникав всередину або не виходив назовні.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |