зворушливо

Приклад 1:
Я мовчу й підтакую… Тоді ж Олександр Іванович написав мені листа, в якому зворушливо дякував за допомогу і запевняв, що мій рукопис залишиться в його архіві й нащадки знатимуть про його «плагіат» (!). Далі він писав (подаю в перекладі з російської): «Як на моїх очах, за короткий час, Ви науково виросли!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Та й загалом де вже там такі категорії, як «очищення прекрасним», романтичне поривання ins Blau, святе донкіхотство, — вони в найкращому разі поблажливо толеруються, але як «застарілі», як «тіні забутих предків»… Тому таким зворушливо-актуальним є заклик Ліни Костенко: «Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і уста!». Як зорієнтуватися в тому незатишному, жорсткому, часом абсурдному світі, що огортає нас, не розгубитись у зіткненнях полярностей, знайти адекватні (принаймні для себе) відповіді на виклики часу?
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
— ночi з шаленим гоном назустрiч блимнiй лавинi вiдбитих в калюжах лiхтарень, iз перелетами вiд одної нiчної кнайпи до iншої, а врештi до цiлком недвозначного, хто б подумав, що таке iснує в провiнцiї, замiського бордельчику (непримiтний ззовнi — хiба по припаркованих iномарках знати — будиночок о двох кiмнатах “через сiни”, в однiй, човгаючи пiдошвами по дощанiй пiдлозi, совгалося в танцi тiсно скупчене п’яне тирло, в другiй, куди їм подали каву з лiкером, стояли двi, прикритi зворушливо голубенькими пледиками койки, над ними висiли якiсь похабнуватi лiтогра‑фiї, — “Купрiн! Чистий тобi Купрiн!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”