Словник Української Мови
Буква
1. Який перебуває в стані глибокого емоційного сприйняття, сповнений ніжності, розчулення або сум’яття почуттів, викликаних сильним враженням (найчастіше від чогось сумного, тужливого або доброго).
2. Який виражає таке внутрішнє хвилювання, збудження почуттів (про вигляд, голос, поведінку тощо).
Приклад 1:
Ювіляр був зворушений… Як я вже згадувала, для матері Тичинина поезія була другим (після творчости Коцюбинського) вирішальним чинником її входження в українську культуру, пізнання скарбів української мови й літератури. Вихована на кращих зразках російської поезії і загалом літератури XIX ст.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Був нею направду зворушений і хотів Вам подзвонити і подякувати. Та, може, оця коротка епістола краща.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Саме — ТУЛЬСЬКИЙ ПУЗАТИЙ САМОВАР Товариш Пупишкiн до того був зворушений, що заплакав радiсними сльозами й поцiлував по три рази — по руському звичаю — публiку, що пiдносила йому самовар: машинiстку пролеткульту й писаря пролеткульту. Потiм публiка ще щиро вiтала товариша Пупишкiна й качала його на руках.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”