Древослів

Словник Української Мови

звіздиця

[zʋizdɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Історія) –

    Власна назва давньої української міри довжини, що дорівнювала приблизно 1/12 сажня або 1/48 ліктя (близько 1,5 см).

  2. (Історія) –

    Власна назва давньої української міри площі землі, що становила 1/12 десятини (близько 0,1 га).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звіздиця, р. звіздиці, д. звіздиці, з. звіздицю, о. звіздицею, м. звіздиці, к. звіздице

Більше записів