звірівник

1. (істор.) Спеціально обладнане місце для полювання на звірів, зокрема для царського чи князівського лову; мисливський заказник або заповідник у давні часи.

2. (рідко) Той, хто полює на звірів; мисливець.

3. (рідко) Той, хто виховує або дресирує звірів; доглядач звірів у звіринці.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |