1. З того місця, з тієї точки простору, про яку йдеться; звідти.
2. З того джерела, від тих осіб, з тієї причини, основи, про які йдеться.
звідтіля
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
– Чого ти звідтіля вернувся? – пита його голова: – Хіба там недобре стало жити?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Нова почута гадка глибоко заторкнула його душу й не виходила звідтіля. III Ручицький-батько походжав після обіду по своєму кабінеті та й усе роздумував за свої відносини до дітей.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Розсатанілі, з скаженим жахом на обличчі, злиденні останки кинулись у рів, а звідтіля поп’ялись на вали… I вони, сп’янілі від помсти, таки дістали б мети, і не одна б козача душа попрощалася з білим тілом, коли б не пошклила валів ожеледиця: забісованці кидались на окопища і склизили шкереберть у рів, збиваючи з ніг товаришів.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: прислівник () |