1. Прикметник, утворений від слова “звідник” (особа, яка займається звідництвом, тобто сутенерством); стосовний до звідника, властивий йому, характерний для його діяльності.
2. Пов’язаний зі звідництвом (незаконною діяльністю, пов’язаною з залученням осіб до розпусти); такий, що має ознаки звідницької практики.