звідницький
[zʋidnɪt͡sʲkɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
- (Юриспруденція) –
Прикметник, утворений від слова “звідник” (особа, яка займається звідництвом, тобто сутенерством); стосовний до звідника, властивий йому, характерний для його діяльності.
- (Юриспруденція) –
Пов’язаний зі звідництвом (незаконною діяльністю, пов’язаною з залученням осіб до розпусти); такий, що має ознаки звідницької практики.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звідницький, р. звідницького, д. звідницькому, з. звідницького, о. звідницьким, м. звідницькім