Словник Української Мови
Буква
1. Перемістити когось або щось знизу догори, підняти на вищу позицію.
2. Поєднати, з’єднати разом кілька елементів, частин або явищ у єдине ціле.
3. Привести до певного стану, умови або результату, часто вживається з іменником у значенні “спричинити”.
4. Позбавити чогось, знищити, ліквідувати (наприклад, звести ліс, звести пляму).
5. У математиці: піднести число до певного степеня.
6. У будівництві: збудувати, спорудити.
7. Розмовне значення: обдурити, перехитрити когось.
Приклад 1:
Що ти робив, Друже, між тією ранньою осінню та наступною ранньою весною, коли надумав, нас не спитав ши, звести всі порахунки з життям у просяклій солоними випарами та багатовіковою культурою Венеції? І як називалася твоя остання мистецька акція — вільне падіння з готельного вікна?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
VI Гнат з’явивсь, увесь принижений, не сміючи очей звести. Він зупинивсь перед татуньом.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Тому, враховуючи що E h E22 === ππνω , P h P22k === π λ π , вираз для фази Ф можна звести до вигляду ( )PxtE1Ф −= . Плоска хвиля де Бройля вільної ч а- стинки – функція комплексна: ( ) ( ) ==−= − ФiAeФsiniФcosAt,xΨ ( )xti PE Ae −− = .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”