звернення

1. Дія за значенням дієслова “звертати(ся)”; процес, коли хтось або щось направляється до когось, чогось або вказує на когось, щось.

2. Промова, висловлювання, лист тощо, адресовані певній особі, групі осіб або організації з метою висловлення думки, пропозиції, прохання, вимоги або скарги.

3. Мовленнєва формула, слово або словосполучення, яким безпосередньо називають того, до кого звертаються мовою (наприклад, “друже”, “пане президенте”, “шановні колеги”).

4. Офіційний документ, заява або пропозиція, що надсилається від установи, організації або групи громадян до державних органів чи інших інстанцій.

5. Публічне виступлення або текст, що містять заклик, пропозицію або прохання до широкого кола осіб (наприклад, звернення президента до народу).

Приклади вживання

Приклад 1:
Вивезти з табору в найнеймовірніших схованках дрібнесеньким бісером написану твоїм чоловіком чи братом заяву або звернення. Та й просто писати листи своїм друзям туди, куди «не положено».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
У цьому контексті належить згадати листи до молоді, a також промову- звернення до людськості трикратно проголошену з трибуни Організації Об’єднаних Націй. Серед урочистих звернень гідним згадування є також звернення на Світові Дні Спокою (поминальні дні) i Дні Молоді.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Приклад 3:
Серед урочистих звернень гідним згадування є також звернення на Світові Дні Спокою (поминальні дні) i Дні Молоді. Перше, крім гарячих промов про те велике добро людськості, якими є спокій і поминання, дає всебічне теологічно-суспільне освітлення проблеми спокою на світі.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Частина мови: іменник (однина) |