1. Абстрактний іменник, утворений від прикметника “звернений”, що означає наявність певної спрямованості, орієнтації на когось або щось; спрямованість.
2. (У лінгвістиці) Властивість мовлення або тексту, що полягає в орієнтації на адресата (слухача або читача) з метою встановлення контакту, впливу на нього; категорія, що виражає ставлення мовця до того, до кого він звертається.
3. (У мистецтві та літературознавстві) Художній прийом, що полягає у безпосередньому зверненні автора до персонажа, читача, слухача або до предмета, явища природи тощо, часто для надання висловлюванню емоційності, експресивності.