Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “звеличити”; надання комусь, чомусь великої ваги, значення, пошани; прославляння, вихваляння, піднесення.
2. У християнській релігійній термінології — молитва, гімн на честь Бога, Богородиці або святого, що містить слова “вели́чимо” або “звели́чуємо”; частина богослужіння.
Приклад 1:
Неприйнятні для мене й тенденції некритичности та апологетики в оцінці минулого, звеличення «свого» вже за те, що воно «своє». Прояви патріотичного (чи псевдопатріотичного) антиісторизму, втручання в історію без суворої верифікації фактом, з елементами — несвідомої чи й свідомої — фальсифікації, препарування минулого на догоду апріорі заданій тенденції, ідеї, концепції.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”