Словник Української Мови
Буква
1. Визначати вагу чогось за допомогою вагів або інших приладів.
2. Перен. Обережно та всебічно обмірковувати, оцінювати різні сторони чогось, зважати на обставини перед ухваленням рішення.
3. Заст. Піднімати, підіймати щось важке; підніматися, злітати (про птахів).
Приклад 1:
А, по-друге, звернутися через газету до Флоріана Авраамовича з проханням зважувати свої слова, не здаватися на волю упередження, не використовувати слушний момент для зведення замшілих родинних рахунків. Не додасть це чести родині Коцюбинських!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
V Пан Ручицький зіставсь на самоті й почав зважувати свій вчинок. То він гнівавсь на сина, то знов-таки совість докоряла та вказувала йому на всю погань, яку він сам тільки що вдіяв.
— Тютюнник Григорій, “Вир”