Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що має певне ім’я, прізвисько, титул або звання; називаний якимось способом.
2. Уживається як складова частина власних назв, прізвищ або титулів для уточнення того, як особа чи об’єкт відомий (наприклад, Володимир Великий, Іван Мазепа, місто-герой).
Приклад 1:
Зовсім інша тому, що по війні, на еміграції, Багряний посів одне з найвизначніших місць поміж найбільш запеклих ворогів: утворив націоналістичну партію УРДП, став її лідером та очолив УНРаду — так званий «уряд УНР у екзилі, останній петлюрівський послід на емігрантському контрреволюційному загумінку». Цікаво, чи не правда?
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
293 наведено простий приклад с у- перпозиції трьох синусоїд альних хвиль, внаслідок чого виникає хвильовий процес – так званий хвильовий пакет, амплітуда якого відрізняється від нуля в скінченному інтервалі x∆ .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
[13] Страшна свiчка — свiчка, яку запалювали в так званий страсний четвер. [14] Коць — рiд килима.
— Самчук Улас, “Марія”