Словник Української Мови
Буква
1. Застаріла назва для приманки, засобу приваблення когось або чогось, часто з негативним відтінком (спокуса, принадність).
2. У діалектах — обман, підступ, хитрість; те, що зваблює та вводить в оману.
3. В історичному контексті — умовна назва для явища, події або об’єкта, що привертає увагу та викликає інтерес (наприклад, “зваба війни”).
Приклад 1:
Ігор Маленький Примхлива зваба провидіння (Уривок) У віршах вісімдесятих років Аттила Могильний написав усе, що відбулося з ним у наступні два з лишком десятиліття, передречена власна недомовленість, самотність, погірдлива нескореність людини, що не здатна вписатися у пересічний соціум. Передречена навіть власна непереможність, бо «мертві сраму не ймуть» і залишаються непереможеним споришем на байдужій бруківці вулиць.
— Невідомий автор, “098 Mogilnii Attila Kiyivski Konturi”