1. Який набув значення, став ужитковим, практичним, придатним для повсякденного використання; усталений у мовній практиці.
2. У лінгвістиці: про слово, вираз або граматичну конструкцію, що активно вживається в мовленні, перестав бути незвичним або новим і увійшов до мовного ужитку.