зужиткований
[zuʒɪtkoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
- (Лінгвістика) –
Який набув значення, став ужитковим, практичним, придатним для повсякденного використання; усталений у мовній практиці.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці: про слово, вираз або граматичну конструкцію, що активно вживається в мовленні, перестав бути незвичним або новим і увійшов до мовного ужитку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зужиткований, р. зужиткованого, д. зужиткованому, з. зужиткованого, о. зужиткованим, м. зужиткованім