зустріч

1. Дія за значенням дієслова “зустріти” або “зустрітися”; навмисне або випадкове зібрання, зближення двох або більше осіб, груп, предметів, явищ у певному місці та часі.

2. Організоване зібрання, збори людей (часто представників організації, колективу) для обговорення певних питань, прийняття рішень або інших спільних дій.

3. Спортивне змагання між двома командами або окремими суперниками.

4. Період, коли два небесних тіла (наприклад, планета та Сонце) з точки зору земного спостерігача знаходяться на одній прямій або мають однакову небесну координату.

Приклади вживання

Приклад 1:
Так от телефоном він домовлявся про зустріч із кимось, хто не знав його в лице: «Як ви мене пізнаєте? А дуже просто: я буду без ордена, але в калошах…».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
О 16-й , завтра: зустріч у китайця (зійти на Zoo). ритмомелодика арифметика поетика риторика Загальне: враження повної виснаженості.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Це ті самі гледічії, що в їхній гущавині Володимир мав свою першу зустріч з Амалією в ту ніч, як він, та Лаговський, та генеральша допіру оселилися були в Андропулів. Другого дня Володимир ходив і сумний, і втомлений, і повний песимізму, і сповідався на молу перед професором, і нарікав себе поганцем і нездарою; а професор його втішав і заспокоював, не передчуваючи, що колись доведеться іще й йому в Володимира прохати собі такого самого потішання; потім вони, обійнявшись як брати, прийшли з молу до генеральші, що їх сердечно привітала, наче двох рідних синів, і професор тоді був сказав собі: «Ich kann dem Augenblicke sagen: verweile doch!
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |