Словник Української Мови
Буква
1. Примусити когось або щось припинити рух, перестати переміщуватися; затримати на місці.
2. Припинити дію, функціонування або перебіг чогось; зробити перерву.
3. Позбавити можливості розвиватися далі, перешкодити здійсненню чогось; завадити.
4. Зафіксувати, закріпити (увагу, погляд, думку тощо) на комусь або чомусь.
Приклад 1:
Нерідко ті виступи забороняли (так, зустріч із поетами у Малому конференц-залі Академії Наук відбулася тільки з третьої спроби), але зупинити цю стихію було неможливо. В мене зберігся з того часу лист зі Львова від мого друга літературознавця Івана Денисюка з описом тріумфального «здобуття Львова» київськими літераторами.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Ми вже проїхали верстви три, i я прошу бабусю зупинити коня. Вона зупиняє, i ми з Нелi йдемо вбiк.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Сергiй Петренко був один iз тих вiдважних i вiдданих людей революцiї, якi добровiльно поспiшали на найнебезпечнiшi дiлянки фронту й яких навiть нiжнi очi молодих дружин не могли зупинити. Вiн виїхав з Богодухова однiєї лiтньої душної ночi й залишив Варку в сльозах бiля Ярини Федорiвни.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”