Словник Української Мови
Буква
1. Примушувати когось або щось припинити рух, перестати переміщуватися; робити так, щоб рухомий об’єкт став на місці.
2. Примушувати припинити діяльність, функціонування або перервати процес; тимчасово або остаточно перешкоджати продовженню чогось.
3. Робити паузу, перерву в якійсь дії, розмові тощо; тимчасово припиняти щось робити.
4. (розм.) Затримувати когось, перешкоджати вільному пересуванню або виходу; не відпускати від себе.
Приклад 1:
Неподалік розв’язки перед Местре-Марґерою (траса Е70), Респондент закликав нас підібрати якусь божевільну молоду італійку, що намагалася зупиняти авта. Респондент заявив при цьому, що давно не бачив таких сильних жіночих ніг, обтягнутих чорним.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
22 …г е m о г а…— Мається на увазі морська риба причепа, яка, згідно з міфологічними уявленнями, могла зупиняти навіть великі човни, чіпляючись за їх днища. 23 О б щ і й наш друг…— Йдеться про Сковороду та його «Басню Есопову», яка подається нижче.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”