Словник Української Мови
Буква
1. Місце, де зупиняються громадські транспортні засоби (автобуси, тролейбуси, трамваї тощо) для посадки та висадки пасажирів.
2. Дія за значенням дієслів “зупинити”, “зупинитися”; припинення руху, перерва в русі або в будь-якій діяльності.
3. Технічний пристрій або механізм, призначений для фіксації, утримання чогось у нерухомому стані або для припинення роботи машини.
4. У спорті (футбол, хокей тощо) — припинення гри арбітром у зв’язку з порушенням правил, травмою гравця чи іншою причиною.
Приклад 1:
І тільки біля Ка’Реццоніко я спромоглася повідо мити, що нам лишилась одна зупинка, відразу після чого з напівосвітлених вікон палацу бризнула якась украй нервова музика для камерного оркестру.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
мiсяцях, в iншiй країнi й на iншому континентi, в нiч останньої сварки в кiмнатi закинутого в мiжгiр’ї мотелю, — спершу тупцялись, курячи, на дерев’янiй галереї, борюкалися стишеними, щоб нi‑кого не збудити, голосами, далi прошкували — вже на повну гучнiсть, нiби пiдняття голосу автоматично запускало в хiд i ноги, — через паркiнг‑лот, мiж полискуючих проти мiсяця тюленячими боками автомобiлiв, зупинка — протистояння, очi в очi — спалах! — шабельний зудар!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”