Нахабна, зухвала поведінка або вчинок, що виявляє неповагу до норм моралі, суспільних правил або інших людей; нахабство, безсоромність.
Рішучість, сміливість, що переходить у відверту удалість або виклик; відвага, що межує з безрозсудством.
Словник Української Мови
Буква
Нахабна, зухвала поведінка або вчинок, що виявляє неповагу до норм моралі, суспільних правил або інших людей; нахабство, безсоромність.
Рішучість, сміливість, що переходить у відверту удалість або виклик; відвага, що межує з безрозсудством.
Приклад 1:
Тож я, відповідаючи, назвала такий підхід отуплюванням мого тексту (за таке зухвальство на мене ще й образилися) і зачитувала цілими абзацами те, чого в роботі буцімто бракувало. Монографію, ясна річ, до друку не рекомендували.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”