Значення
- (Техніка) –
Інструмент у вигляді сталевого стрижня з загостреним або розширеним робочим кінцем, призначений для рубки, обробки металу, каменю, розколювання твердих матеріалів ударним способом (за допомогою молотка або кувалди).
- (Техніка) –
Різновид сільськогосподарського знаряддя, гострого залізного лома, що використовувався для розпушування твердої землі.
- (Техніка) –
У техніці — деталь, робочий орган деяких машин (наприклад, кам’янорізних), що має форму клина або зуба для ударного руйнування гірських порід.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зубило, р. зубила, д. зубилу, з. зубило, о. зубилом, м. зубилі, к. зубило