зубило

[zubɪlo] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Техніка) –

    Інструмент у вигляді сталевого стрижня з загостреним або розширеним робочим кінцем, призначений для рубки, обробки металу, каменю, розколювання твердих матеріалів ударним способом (за допомогою молотка або кувалди).

  2. (Техніка) –

    Різновид сільськогосподарського знаряддя, гострого залізного лома, що використовувався для розпушування твердої землі.

  3. (Техніка) –

    У техніці — деталь, робочий орган деяких машин (наприклад, кам’янорізних), що має форму клина або зуба для ударного руйнування гірських порід.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. зубило, р. зубила, д. зубилу, з. зубило, о. зубилом, м. зубилі, к. зубило

Більше записів