Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “зуб” — невеликий зуб, молочний зуб дитини.
2. (перен., розм.) Елементарна частина якогось знання, правило, факт, який зазвичай заучують напам’ять (наприклад, “зазубрити урок на зубок”).
3. (бот.) Окремі частини, на які розпадається плід (супліддя) деяких рослин (наприклад, у часнику, маку).
4. (техн.) Дрібний виступ на робочій поверхні інструмента або деталі (наприклад, зубок пилки, граблів).
Приклад 1:
— Назарчику, чику, чику, тобі добре мене вчити, Звениславині купави 103~як я буду лапку ссати, то ти будеш ласувати: медок на зубок, тістечкадїстечка, маківникдсмаківник, горішкидпустобрішки, шоколадку за колядку, андрутидхрускітдчути, мандаринкидтечутьдслинки, медівник — удротідзник, родзинки — для Дзвінки, конфітурудзамазуру, кремдмазайло — здтортадвилізайло і цукорки без обгортки, і цукорки в папірцях, і так далі без кінця… — Ведмедику, дику, дику, поший собі півторбинки, ходи до нас на ялинку. Я тобі гостинців дам по половинці.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”