зубка

1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “зуб”, що вказує на один зуб або використовується в лагідному зверненні, особливо до дітей (напр., “показати зубки”).

2. Розмовна назва зубця на інструменті, механізмі, деталі (напр., зубки пилки, грабель).

3. Ботанічна народна назва деяких видів рослин, зокрема гвоздики (Dianthus), чиї пелюстки мають зубчастий край, що нагадує зубці.

Приклади вживання

Приклад 1:
Раптом чую з кущів голос Зубка-Мокієвського (він був тоді вартовим старшиною): — А це що таке?.. Підбігає до мене й кричить, тупочучи ногами, що я не юнак, а баба, і що він мене відкомандирує назад до мого полку.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |