1. Який має здатність зцілювати, лікувати, сприяти одужанню; цілющий, лікувальний.
2. Який приносить полегшення, утіху, духовне або моральне відродження.
зцілющий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Ми на вас були ждали, на прохідку не пішли, а ви непомітно втекли кудись… На серце Лаговського ті прихильні докори впали наче зцілющий бальзам. Всеньке невдоволення й гірке почуття, якого він набрався був од слів Володимирових, вмить розлетілося, і він, радіючи по-дитячому, згукнув: — То ходімо знов гуляти!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |